Досить часто доводиться чути, що ось даремно не вчився реалістичному живопису, і даремно не малюю пейзажів та натюрмортів. Відповісти можна так - моє дитинство минало у творчій атмосфері, серед художників. Та реалізм мене не захоплював. Завжди прагнув знати те, що є за межами реальності, і це якось висловити. Робив завжди те, що мене дійсно цікавило, і жити повезло в такий час, коли розуміння навколишнього світу живилося з новітніх джерел.

Звісно, головні принципи візуального розуміння світу, за вже застарілою думкою, склалися ще в епоху Ренесанса. Та насправді цей процес еволюціонує постійно, і наше візуальне сприйняття буде неодноразово приречене, з кожним новим поворотом історії і науки, відректися від минулого, як це вже сталося від моменту виходу на арт-сцену абстрактного живопису.

Ми сьогодні добре розуміємо, що художник, який працює з образом реальної моделі, фактично відображує на полотні двомірну площину, на яку ця модель проектується в будь-якому ракурсі. Тобто, діє подібно до фотоапарату. За наявності певного рівня фантазії, він в стані це зображення подати більш або менш живо, чи декоративно. Та принципу це не змінює.

І тільки здатність його фантазії побачити суть явищ, може підштовхнути його на відхід від подібного зображення туди, де фантазія, як образотворчий засіб, дозволить відкрити якісь нові якості об'єкта, або створити його наново, як ідею у чистому вигляді.

Ми живемо в час, коли розум кращих з нас заглибився у неуявні раніше сфери, і неможливо вже сприймати цей світ просто, як колись, у незворотно минулі часи.

Тому мав велике бажання, доприкладу зрозуміти, як бездушний  комп'ютер може думати, і дістався до суті, і не тільки цього явища. Це була чудова можливість розвинути мислення, і перетворити його на інструмент, здатний аналізувати, зокрема і психологічний контекст. Тоді виникло розуміння абстрактних категорій, і бажання це висловити живописними засобами. І знаходиться це далеко не в площині реалистичного живопису. Це зовсім інший візуальний вимір, цілком переконаний в цьому, навіть якщо з великим несприйняттям дивляться на мене деякі метри.

Звісна річ, ризикованою справою є намагання створювати таку манеру, що не грунтується на принципах, домінуючих у дещо застійному суспільстві. Тільки справжні психологічні та філософські мотиви підказують ті ідеально-прості рішення, без яких подібні експерименти кожного художника скерують в нікуди. Загалом, ідея диктує форму. Без ідеї навіть найдосконаліша майстерність нічого не варта. Образотворча діяльність дає виключну можливість усвідомити навколишній світ, і висловити це, що робить людину людиною.

Одночасно зображення, разом з поглибленням сприйняття явищ, перетворюється в складний психологічний механізм, що викликає розгублення в простого глядача. Дуже непросто зрозуміти, що подібні зображення створюють для людини новий вимір свободи. Абстрактні категорії дають можливість бачити та відчувати по-новому, глибше сприймати явища, і бути вільним від банальності в різних життєвих обставинах. Та коли художник размазує по полотні невдалий натюрморт, або розпливчастими плямами робить щось аморфне, що віддалено нагадує реальність - і сьогодні таких зображень чимало, то це не абстракція.

Розуміння, і моральна підтримка в різний час таких відомих художників, як Михайло Безпальків, Зеновій Кецало, Володимир Пінігін, давала надію на те, що творчий шлях знайдено вірно. Також важливою свого часу була підтримка людини, яка в минулому особисто влаштовувала  виставки Джорджо Де Кіріко в Італії.

Найскладніше, це віра в те, що все вийде, навіть коли всі обставини проти тебе. Безумовно, коли люди глибоко сприймають певні догми, їм вкрай важко зрозуміти того, хто цього не дотримується. Для мене це - принципи реалістичного живопису, яких не прагну дотримуватися, намагаючись все спрощувати, спираючись на трансцендентальні властивості мислення. Як сказав якось Михайло Безпальків - "Малюючи, ти все робиш навпаки, так робити не можна, та найбільш дивним є те, що в тебе це  виходить!"

Головним для себе бачу вираз думки та ідеї безпосередньо, в їхньому інтуїтивному відчутті. Коли це виходить, тоді ніщо не заважає виразності композиції і  кольору. Відтворювані думки структурно не є простими, через що доводиться ігнорувати правила, які можуть перетворити їх на банальні об'єкти сприйняття.

В цьому і є головна складність, не сприймати світ скрізь фільтр банальних візуальних стандартів. Сьогодні не дуже просто реалізувати нову думку, або ідею, навіть якщо це не виглядає так на перший погляд. Ідеї взагалі у великому дефіциті. Один з найвідоміших наших художників навіть публічно стверджує, що ідей в живописі немає взагалі. Може, якщо обмежитися пейзажем, так воно і є. Та в цілому подібна думка взагалі суперечить суті філософського визначення творчості, та походження самого поняття ідеї. Творча ідея - це імпульс до втілення екзистенційного відчуття.

В сучасному світі вкрай важко не бути банальним. Це можна зрозуміти, оглядаючи велику кількість сучасних творів, які так, або інакше, компілюють твори минулі. Складно, навіть для досвідченого фахівця розібратися, бо давно вже сказано, що знання небагатьох головних принципів звільнює від необхідності знання великої кількості фактів. Та зрозуміти ті принципи буває вкрай непросто.

На завершення скажу, що реалістичний живопис, це безумовно найскладніший вид художньої діяльності та велика праця. Тепер, як і завжди, є чудові майстри в цьому напрямку. Та часи визначних досягнень в цій галузі вже позаду, як і часи найвищої духовної екзальтації художників. І чи варто перегортати гори заради цяточки золота, тоді, як вільне від стереотипів мислення відкриває цілий клондайк евристичних можливостей там, де раніше неможливо було собі навіть уявити. Потрібно тільки зазирнути в невідоме. Для цього треба відмовитися від готової моделі сприйняття, даної нам природою, як і усім істотам, разом із зором. Це можливо, коли свідомість здатна подолати такі обмеження.

Поль Гоген колись казав - "Мене нудить від картин, що тхнуть робочим потом". Важливо зрозуміти, що він мав на увазі зусилля, спрямовані  не на творчий пошук, а на поглиблення ремісних навичок, згубних для творчої суті твору. Сприймати це можна по-різному, та думка ця має вже понад сто років.

Мені цікаво експериментувати в такій, повній загадок сфері, навіть якщо не завжди вдається отримати бажане, і відмовляти собі доводиться багато в чому. Та це того варте, оскільки мета, якої вдалося досягнути в ряді робіт, мене в цілому задовільняє, та стимулює до нових пошуків. А от заради навіть найсерйознішого копіювання реальності, пензля до рук і брати не став би. Для мого інтелекту тоді було би цікавіше і надалі поринати в надра процесорів, бо це теж значна нива для роботи розвиненої уяви. Та весь здобутий там досвід все-таки варто втілити у візуальних образах. У двадцятому столітті нас поглинув бурхливий потік неймовірних знань та інформації, тому мисляча творча людина, з художніми здібностями, не може не спробувати втілити цей потік на полотні.

HOME

©2016