Метакубічний модерн Віктора Дьоміна

5 липня в галереї «Дзиґа» стартувала експозиція картин львівського художника, лауреата IV Міжнародного бієнале сучасного мистецтва Віктора Дьоміна.

На виставці експоновано різні картини періоду 1992 – 2005 років. Розвиток автора очевидний: в ранній період для Дьоміна характерні пошуки власної ідентичності: перші спроби в графіці, потім монотипія, пастельні тони, метакубізм, олійні фарби. Пізній Дьомін – більш виразний і зрозумілий: від колишнього кубізму залишились лиш легкі відтінки, натомість пристуня доступність і яскравість творчої думки сформованого Майстра.

Юнацьке захоплення електронікою та кібернетикою стало справжнім «тренінгом для інтелекту» митця і стало причиною математично-правильного мислення митця. А на що здатен художник з прикладними здібностями, можете оцінити самотужки, відвідавши галерею.

Метакубізм Дьоміна об'єднав загадкову геометричність Ешера з модерністичними впливами Пікасо. Вдивлятися в творіння митця можна годинами, безнадійно намагаючись відслідкувати початок і закінчення кожної лінії. Розмаїті фігурні елементи, не встигаючи повноцінно з'явитися на полотні, переростають в нові, не менш строкаті. Філософські назви картин ("В глибині парадоксального", "Вічне питання", "Енергія антагонізму", "Міст Понте Веккіо протистоїть Часу" тощо) підтверджують ідеологічне підґрунтя творчості Дьоміна, який наголошує, що в творчості інспірується від власних метафізичних роздумів.

Віктор Дьомін:

В основі мого винаходу, умовно названого "метакубізм", є похідні від "кубістичних" форми. Термін "мета" вказує на використання цих форм для візуального відтворення ідей, які знаходяться за межами оптичної реальності. Цей метод дозволяє синтезувати елементи зображень, які відбивають психоенергетичну суть зображуваних об'єктів та створювати на цій основі живописні роботи, в яких відображається, сформоване тривалими роздумами, абстрактно-метафізичне розуміння світу.

На жаль, зараз інформаційні технологіі, попри всі свої переваги, стрімко раціоналізують візуальне сприймання світу людиною. Нове бачення формується великим потоком спрощених псевдоестетичних конструкцій, таких, як реклама, комп'ютерні ігри тощо. Все це нагромаджується в підсвідомості та формує примітивне і невідповідне для людського інтелекту світосприйняття. Я вважаю цікавим спробувати робити в своїх роботах дещо протилежне. Це пошук та синтез форми, але не пустої, а наповненої емоційною та ірраціональною інформацією і відповідними колористичними рішеннями. В моїх роботах це реалізується засобами, які поступово дрейфували в моїй свідомості в бік абстракції. Такі засоби дозволяють мені втілювати думки у вигляді живописних та графічних зображень. Також в мене є деяка схильність до сюрреалістичності, що надає додаткову особливість у сприйнятті моєї творчості.

У мене було бажання щось робити, а воно збіглося з певними процесами у світовому мистецтві. Я відвідав багато різних виставок, музеїв, цікавився цим, і, звичайно, це все залишило свій відбиток на моїй творчості. Я хотів би побачити цілий світ -- він мені цікавий у всіх проявах; якби мав можливість, то поїздив би різними країнами, бо за Радянського Союзу я не мав такої змоги: побував тільки у Прибалтиці та на Кавказі. Але з Божою допомогою мені вдалося поїхати за спеціальним запрошенням на італійський бієнале. Для мене було великою честю отримати спеціальну нагороду президента бієнале – медаль Лоренцо Медічі.